Історія школи

В одному із мальовничих куточків Кіровоградщини розкинулось село Хмельове, на околиці якого розташована загальноосвітня школа І – ІІ ступенів.

      Звернемось до історії…     

Хмельове виникло в середині ХVІІІ століття. Селяни Хмельового, як і повсюди в царській Росії майже були неписьменні. У 1883 році з 948 колишніх поміщицьких селянок  лише одна вміла читати, жодна з десяти робітниць не знала грамоти. В селі, де в 1885 році проживало 2288 чоловік, не було школи.

Тільки 1889 року відкрилася церковнопарафіяльна школа, в якій у 1896 році навчалось 30 дітей заможних родин. Основними підручниками були буквар, часослов і псалтир. У святкові дні дітей вчили церковного співу.

Після земської реформи 1864 року в губерніях царської Росії було 27486 земських шкіл, у тому числі і на Україні понад чотири тисячі таких шкіл, однією з яких і була Хмелівська земська початкова школа, яка почала працювати з 1909 року, до якої ходило 78 учнів. На 1 січня 1910 року у школі вже навчалося 90 дітей. З них: хлопчиків 78, дівчаток – 12.

   У школі, як зазначають архівні матеріали, читали додаткові предмети: 1912 році  співи та «рукоделие», 1913 – «естествознание».

  Вдалося встановити прізвища вчителів Хмелівської земської школи. Збереглася інформація, що у 1910 році до Херсону на курси було відправлено вчителя І. І. Патютко, а вже у 1913 р. на курси їздила вчителька Л. А. Патютко. Це було вчительське подружжя.

 Цікаво, що в школі на початку 20 століття час від часу проводились так звані «народні читання».  У 1910 році було проведено 8 історичних читань, на яких було присутньо 800 осіб, а вже у 1913 р. відбулися читання з географії та «естествознания», слухачами яких були 286 хмелівчан.

      На той час школа відіграла прогресивну роль у поширеності грамотності серед сільського населення Хмельового. Термін навчання в школі був 3 – 4 роки. В порівнянні з іншими початковими школами (міністерськими, церковнопарафіяльними) відрізнялися кращою постановкою навчальної роботи. В  статусі земської  школа проіснувала, як і всі інші в царській Росії, до 1918 року. До 1922 року школа була початковою. Далі почала працювати як семирічна. У 1958 році у відповідності із Законом «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР» було введено обов'язкове восьмирічне навчання і школа реорганізувалася у восьмирічну. 

    Земська школа знаходилася в одному приміщенні. З часом, коли школа переросла в семирічну, господарським способом почали добудовувати приміщення (для класів, їдальні, майстерні, актового залу) школи. В цілому комплекс складався з шести будівель.

     В 1973 році в експлуатацію ввійшло нове типове приміщення восьмирічної школи на 320 місць,  яке було побудовано з ініціативи тодішнього директора Хмелівської восьмирічної школи Паровишника Миколи Івановича  за кошти ордена Леніна колгоспу ім.. Карла Маркса, очолюваного Героєм Соціалістичної Праці, депутатом обласної Ради народних депутатів Василем Захаровичем Мамунею. 

     Школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до нового життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність школи будується так, щоб сприяти становленню особистості як творці і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації відносин між учнями і педагогами, школою і родиною, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху.

      На відкритті нового приміщення школи крім вчителів, учнів та їх батьків були присутні будівельники, члени правління ордена Леніна колгоспу імені Карла Маркса, представники місцевої та районної влади, завідуючий районним відділом освіти Павленко Л.Ф. та інспектори шкіл, кореспонденти районних та обласних газет. Для села це була знаменна подія, а для її винуватців (учнів та вчителів) – велике свято.

Протягом багатьох років  педагогічний колектив школи добивається високих результатів в навчально – виховній роботі. Яскравим прикладом цього можуть бути відомі в Україні та в ближньому зарубіжжі її випускники: письменник і критик С.О. Пильненький, Герой Радянського Союзу льотчик М.І. Литвиненко, трудівники колишнього ордена Леніна колгоспу ім. Карла Маркса, нагороджені орденом Леніна П.М. Наточій, П.Ф. Григоренко, С.І. Гирба,  М.А. Ревва, С. Н.Гирба, М.Ф. Разін та ін.  Багато випускників школи стали її вчителями.

  Піонерська дружина при Хмелівській семирічці була створена в 1961 році, яку очолила перша піонервожата цієї школи Кожухар Валентина Іванівна, випускниця цієї ж школи 1953 року, а на той час дипломований педагог. За сумлінну працю Кожухар В.І. нагороджувалась грамотами райкому, обкому, а в 1969  році – почесною грамотою ЦК ВЛКСМ.

    В 1962 році Хмелівський райком комсомолу затвердив на прохання піонерів і жовтенят дружини про присвоєння її звання піонера – героя Радянського Союзу Валі Котика. У дружині було п'ять піонерських загонів, три жовтенятські групи. Головою Ради дружини була Яковенко Віра, директором школи Булка Микола Тимофійович. Велику допомогу піонери надали Сільській раді в створенні і написанні Літопису місцевого колгоспу. Нашому селі є пам'ятник воїнам, які полягли в бою визволяючи наше село від фашистів. Піонери дружини поставили собі за мету розшукати рідних і близьких воїнів, які віддали життя за визволення нашого села від німецьких загарбників. І полетіли листи по всій Україні, а також за її межі. Півтора року піонери дружини вели пошукову роботу і досягли своєї мети. 9 травня 1968 року на запрошення піонерів до школи приїхали рідні і близькі (в кількості 33 осіб), а також Капустянов Андрій Ілліч – командир роти, яка визволяла село Хмельове від фашистів, піонери довгий час вели листування з Андрієм Іллічем. переможцями пошукової роботи були визнані піонери загону ім. Лізи Чайкіної, де головою Ради загону був Черв'як Ваня (нині Іван Іванович Черв'як працює вчителем фізичного виховання в Хмелівській ЗОШ І-ІІІ ступенів). Піонери загону ім.. Лізи Чайкіної були 4 роки підряд правофланговими. А в 1966 році піонери цього ж загону  зібрали 8 тонн металевого лому. Це був найкращий результат в області. Кіровоградський обком комсомолу нагородив піонерів загону ім.. Лізи Чайкіної безкоштовною дводенною путівкою по місту Кіровограду.

  На честь 50-річчя Радянської Армії газета ”Зірка” опублікувала операцію ”Червонозоряний марш” – піонери дружини активно включились у виконання наказів операції, вони вивчали славний шлях Радянської Армії. За успішне виконання наказів республіканського штабу Всесоюзної гри Кордон  – 2 роки підряд командир піонерської застави, яка була створена при дружині імені Валі Котика  Мельниченко Валентина була нагороджена путівками у республіканський табір ”Молода гвардія”. 1967 році 5-класники Рубан Віктор та Чорноморова Зіна зайняли перше місце в районі по бальних танцях. І ще, як пригадує Валентина Іванівна, дуже добре працювали тимурівські команди.

Піонервожатою Валентина Іванівна працювала до 1971 року. А потім перейшла працювати на посаду вчителя початкових класів.

    В 1971 році естафету прийняла Шептекіта Людмила Миколаївна.  Теж випускниця цієї школи. На той час закінчила режисерський факультет Одеського культурно-освітньго училища. Очолювана Людмилою Миколаївною піонерська 

 дружина ім. Валі Котика 10 років виборювала звання правофлангової серед дружин району на Всесоюзному марші юних ленінців. На рахунку піонерів і комсомольців чимало гарних і корисних  справ. У школі активно працював клуб інтернаціональної дружби «Глобус», юні кідівці листувалися з дітьми Болгарії, Польщі, Німеччини, Росії обмінювались листівками, сувенірами, подарунками, виготовленими власноруч. Президентами КІДУ були Гуль Людмила, Квітка Ірина, Гай Ірина. Піонерська дружина виборола звання переможця піонерської п'ятирічки, присвоєної ХХУ11 з'їздом КПРС за високі досягнення, а саме: державі здано 57 тонн металевого лому, 7,5 тонн макулатури, заготовлено 500 кг. лікарських рослин, вирощено 5000 дерев, з яких учні висадили на території села близько півтори тисячі, а решту подарували організаціям і підприємствам, що знаходились на території села. Дружину було відзначено грамотою обкому комсомолу і цінними подарунками, а Рябокінь Валентину, яка на той період була головою Ради дружини – путівкою у всесоюзний піонерський табір «Артек».

     Досить цікавою була  пошукова робота  піонерської застави у Всесоюзній грі «Кордон», переможцями якої були неодноразово.

      За свою плідну роботу піонерська дружина нагороджувалась Грамотами обкому і райкому комсомолу, в 1983 році – Грамотою ЦК ВЛКСМ України, а в 1984 році Шептекіті Людмилі Миколаївні присвоєно звання «Вожатий – методист».

          В січні 1975 року педагогічний колектив школи, в зв”язку з трагічною загибеллю директора школи Паровишника  Миколи Івановича, очолив Самойленко Афанасій Сидорович, за плечима якого було більше чотирнадцяти років директорського стажу. Ще повністю не висохла фарба нового приміщення. Окремі недоробки увесь колектив ( як трудовий, так і учнівський), а він був дружній і працелюбний, після занять у халатах до оформляли і оздоблювали кожен свій клас-кабінет. Посильну допомогу надавали в цій справі і батьки: у виготовленні наочних посібників та їх розміщенні. І так щоденно школа багатіла, зміцнювалась. Удосконалювалась система роботи, яку запровадив попередній директор школи. В старших класах спочатку йшло чотири уроки. Після них ішло чотири самопідготовки, які проводили вчителі-предметники по своїх же уроках. Після цього був обід і години дозвілля, в які проводилися різноманітні виховні заходи, культ походи в кіно та 

бібліотеку, спортивні години. У 15 год. 20 хв. розпочинався   п’ятий урок. Шостий урок закінчувався о 17:00 год. Після цього проводилася гурткова робота. Повністю робочий день закінчувався о 17год. 40 хв. Це за розпорядком. Та ентузіасти педагогічної справи не йшли зі школи і після 17:40. Довго ще світилися вікна шкільного приміщення і там кипіла напружена робота.

                В молодших же класах діяла циклічна система навчання. На кожному класі працювало по два вчителі-вихователі. Один вчитель зранку давав два уроки і далі був вільний. Інший же працював з третього уроку. По закінченні уроків проводив групу продовженого дня в цьому ж класі. Наступного дня цей вчитель давав перші два уроки і далі був вільний, а його колега продовжував працювати так, як він попереднього дня.

                Система роботи і в молодших, і в старших класах мала свій позитив, як для учнів ( у першу чергу), так і для вчителів.

Школа працювала за кабінетною системою. Навчальні кабінети щорічно поповнювались різною навчальною апаратурою, приладами, роздавальним матеріалом, художньою, методичною та довідковою літературою. Кабінети мали дуже гарний і змістовний вигляд. Все працювало і діяло в ім’я і на благо учня. Школу почали відвідувати різні комісії: від районного до міністерського рівня. Вивчалася система роботи педагогічного колективу, окремих вчителів, певних напрямків.

 Результати різних перевірок і дали свої результати. Під час огляду в нашому районі навчальних кабінетів звання ‘’ Кращий кабінет області ‘’ було присвоєно шести кабінетам, з них – п’яти по Хмелівській восьмирічній школі:

·   кабінет української мови та літератури – зав. кабінетом

    Буханенко Т.І.

·   кабінет російської мови та літератури  - зав. кабінетом

    Пономаренко Н.В.

·   кабінет математики – зав. кабінетом Черв’як Н.Ф.

·   кабінет фізики – зав. кабінетом Камінна К.А.

·   кабінет трудового навчання – зав. кабінетом    Циганенко В.О.

П’яти педпрацівникам присвоєно звання «Відмінник народної освіти УРСР», з них двом – звання «Вчитель-методист», двом  - « Старший вчитель».

Працювала в школі в той час і комісія з Міністерства освіти СРСР по стану вивчення російської мови та літератури. Результат цієї перевірки: звання Заслужений вчитель УРСР присвоєно вчителю російської мови та літератури Пономаренко Надії Володимирівні.

В 1977 році Маловисківський район Кіровоградської області на  ІУ з’їзді вчителів України представляла Черв’як Ніна Федорівна – вчитель математики Хмелівської восьмирічної школи, Відмінник народної освіти України, старший вчитель.

На базі школи проводилися районні семінари директорів шкіл, їх заступників, різних навчальних дисциплін. Кіровоградський облвно ( завідуючий Стельмухов Дмитро Юхимович ) разом з інститутом удосконалення та  підвищення кваліфікації вчителів (директор Яровий Микола Антонович) провели обласний семінар завідуючих райвно області та методистів ІУВ (завідуюча Маловисківським райвно Щербак Людмила Іванівна). На базі школи провелися обласні семінари вчителів:

·         російської мови та літератури (вчитель Пономаренко Н.В.)

·         початкової ланки (вчитель Ніжніченко В. П.)

·         математики  (вчитель Черв'як Н.Ф.)

·         трудового навчання  (вчитель Ємельянов О.М.)

    Семінари завжди носили доброзичливий і повчальний характер для багатьох присутніх: в невеликій сільській школі діє такий колектив, який своєю працею виборов перше місце у випередженні часом. І в1982 році Кіровоградський облвно разом з Кіровоградським обл. ІУВ готують школу на Всесоюзну та Республіканську Виставки досягнень народного господрства. Влітку цього ж року матеріали експонувалися на ВДНГ в Москві та Києві та було нагороджено  педагогічний колектив п’ятьма путівками ( в тому числі і директора школи ) для поїздки на ВДНГ в Москву. Окремо директора школи було нагороджено путівкою для поїздки в Київ на ВДНГ, де він отримав нагороду  та грошову премію з рук  Міністра освіти УРСР за досягнуті успіхи у навчанні та вихованні учнівської молоді педагогічним колективом  Хмелівської восьмирічної школи. Тут же в Києві школа була удостоєна Диплома третього ступеня, яким нагородив Головний комітет ВДНГ Української РСР. 

Досвід роботи школи та її вчителів вивчався відділом народної освіти  Кіровоградського облвиконкому та обласним ІУВ з різних питань:

                      * «ВАЖЛИВИЙ РЕЗЕРВ» – З досвіду інтенсифікації діяльності учнів в                                                  умовах  кабінетної системи Хмелівської восьми   річної школи  Маловисківського району Кіровоградської області.

«МОЖЛИВОСТІ СУЧАСНОГО УРОКУ» -  З досвіду роботи вчителя математики Хмелівської восьмирічної школи Маловисківського району Кіровоградської області Черв’як  Ніни Федорівни.

Великого і важливого значення в цей період школа надавала питанню трудового навчання та виховання учнів. Уроки трудового навчання забезпечували формування у школярів науково- технічні знання, практичні уміння і навички, необхідні для залучення молоді в суспільно корисну, виробничу працю, щільно підводили учнів до оволодіння потрібними господарству професіями, виховували працелюбство, громадянське відношення до праці і суспільної власності, бережливе відношення до природи. Школярі завжди пам’ятали завдяки чиїй праці вони навчаються в такій школі і в таких умовах. Як учнівський, так і трудовий колектив школи постійно надавали допомогу трудівникам сільського господарства по збиранню врожаю, особливо в осінній період.

Двічі школа заносилася на Дошку пошани:

·         1986 рік – на районну Дошку пошани

·         1987 рік – на обласну Дошку пошани   

Неодноразово педагогічний колектив школи нагороджувався Почесними грамотами та Дипломами, що зберігаються в школі на почесному місці.

 В червні 1984 року школу приймає Черв’як Ніна Федорівна після виходу на пенсію попереднього директора. Ось вже більше 25 років вона є керманичем Хмелівської заганоосвітньої школи І – ІІ ступенів. Рано починається і пізно закінчується її робочий день як директора школи. Він насичений наполегливою працею, творчими пошуками, сумнівами і, звичайно, радістю за успіхи педагогів та учнів.

                Кожен день директора спланований щільно, без «прогалин» на перепочинок. Це людина неспокійної вдачі, вміло організовує діяльність трудового та учнівського колективу

школи. Коефіцієнт корисної дії дуже високий, якщо можна так сказати. Вимоглива до себе і до інших водночас. Навчальні години, постійне спілкування з педагогами та учнями, господарські справи ( а їх ой як багато!.. ), семінари, наради, педради, відкриті уроки та виховні заходи, ділові зустрічі зі спонсорами та іншими впливовими людьми, накази, розпорядження… – це ще неповний перелік щоденного робочого плану директора.